
[verse 1] В серці тиснуть залізні кайдани, На очах у нас тисячі нових стін. Скільки слів поховали у рани, Скільки правди затис у свій сплін? Нас ламають, нас ставлять на коліна, Їхній страх — це вогонь в наших жилах! Поки кров закипає в долонях, Ми піднімемось знов! [pre-chorus] Ми не мовчимо, наші голоси — грім, Це не наша війна, і це не наш режим. Палають кайдани, тримтять їхні страхи, Нас не зламати, вогонь у серцях! [chorus] Воля в ланцюгах, та серце палає, Крізь темряву ніч наш промінь сягає. Слова не розіб\'ють, не спинять біду, Ми волю здобудем — на нашому шляху! [verse 2] Залишилось тільки слово й надія, Їхня правда, мов дим на вітру. Хтось боїться, хтось плаче від втрати, Але ми — це незламні воїни. Скільки раз нам в спину стріляли, Скільки раз нас кидали у бій, Та залізо не ріже закалений камінь, Бо ми всі свободні. Відбій! [pre-chorus] Ми не мовчимо, наші голоси — грім, Це не наша війна, і це не наш режим. Палають кайдани, тримтять їхні страхи, Нас не зламати, вогонь у серцях! [chorus] Воля в ланцюгах, та серце палає, Крізь темряву ніч наш промінь сягає. Слова не розіб\'ють, не спинять біду, Ми волю здобудем — на нашому шляху! [bridge] Скільки ще кроків до свободи? Скільки ще ран витримає земля? Ми не впадем, ми станем стіною! Нашу свободу ми здобудем вогнем! [final chorus] Воля в ланцюгах — але ми ще живі! З вогнем у руках і гнівом в крові. Їхні слова — лише попіл вітру, Ми не здамося, наш шлях в руках! [outro] Воля в ланцюгах… Але ми ще живі… Наш крик не згасне… Ми прорвемо метал.