
Коли грім гуркоче над степами, І вітер волі б’є у груди, Стоїмо ми крицею над хвилями, Цю святу землю ворог не здобуде! Наші душі — мов вогонь із сталі, У жилах — давня пісня поколінь! Ми не впадем, хоч би що казали, І розженемо цю криваву тінь! Ми — діти сонця, бурі і вогню! Наш стяг у небі, а серця в бою! Ми крикнемо: «Слава!» крізь дим і пил, Бо воля — наш нескорений, сталевий стиль! Коли мечі розсічуть морок ночі, І на долонях закипає кров, Горять відвагою козацькі очі, Перетворять біль у бойовий гімн. Хай розлітається земля під нами, На коліна ми не встанем знов! Йдемо вперед з відважними серцями, Бо в жилах — волелюбна рідна кров! Ми — діти сонця, бурі і вогню! Наш стяг у небі, а серця в бою! Ми крикнемо: «Слава!» крізь дим і пил, Бо воля — наш нескорений, сталевий стиль! Розірвемо кайдани минулого, Залізом і голосом гнівних пісень. Ми — рок, ми — сила народу могутнього, Україна живе у серцях поколінь Україна живе у серцях! Поколінь...